Мандрівка Римом

Привіт! Я повернулась з мішком вражень, яким охоче ділитимусь сьогодні. Пост зовсім не про б’юті, але, сподіваюсь, Вам припаде до душі. Вийшов він величеньким, бо вкласти Вічне місто у кілька абзаців дуже важко. То що, помандруємо Римом?

Плануючи мандрівку, я намагалась поскладати докупки величезні мармурові брили в одну дрібненьку мозаїку: який Рим я хотіла побачити? Античний? Ренесансний? Сходити на здибанку з Мікеладжело та Рафаелем? Побродити музеями і порозглядати розкішні папські покої у Ватикані? А як же попсові перенасичені туристами, але монументально-величні Колізей-Пантеон? Пошкробавши голову і порадившись з коханим, я спакувавала 7 кг чистого одягу, фракійців, етрусків і римлян, приправлених Умберто Еко та Ірвінгом Стоуном, а також кілька маршрутів на google maps і кав’ярень на tripadvisor’і, і вирішила, що смакуватиму Рим пластами, наче спартак у “Цукерні” 🙂

Через кілька годин Вічне місто зустріло нас важкою ковдрою теплого повітря: пахнуло морем і розпеченим асфальтом. О першій ночі просторий аеропорт був майже безлюдним, лише наш літачок жваво випускав пасажирів, наче дрібненьку рибку у пащу величезного кита. Паспорт-контроль був традиційно італійським: троє чорнявих парубків неквапливо гортали документи, всміхалися і ставили усім ті самі питання, зовсім не помічаючи натовп попереду. “Чао, белла!” – мій синенький поповнився черговим кривеньким штампиком, і я побігла шукати вихід у місто.

Якщо Ви прилетіли до Риму після 12 години, варіантів добирання є приблизно стільки ж, як опівночі у Львові: нічний автобус (приїде-не приїде?) і таксі. Кілька днів перед мандрівкою я завбачливо погуглила розклад руху автобусів з аеропорту – сайт мені обіцяв, що о 1.15 має приїхати бусик з назвою Котрал і відвезти мене до вокзалу Терміні, тому про таксі я навіть не думала. На зупинці не було ні людей, ні автобусів, і я почала гарячково шукати, кого б то потягнути за рукав і розпитати про міфічний нічний транспорт. Першим мені трапився працівник аеропорту з валізкою: ‘Excuse me, how do I get to TermIni station from here?’ . Моє питання він не до кінця збагнув, але зневажливо зиркнув на мене, наче я особисто образила усю його родину аж до пра-пра-прадіда і сказав: ‘TErmini? Bus, bus in the morning.‘ На щастя, нам трапилась група розгублених азіатів, які теж шукали той самий загадковий автобус, і на серці трішки потеплішало 🙂 Через 10 хвилин таки приїхав наш бруднющий Котрал, який за 7 євро римськими вуличками доїхав до залізничного вокзалу ТЕрміні (от весь час так буду казати – ТЕ-Е-Е-рміні ! 🙂 )

Після шести годин сну, трьох круасанів та відерка кави, ми спакували камери та пішли вітатись з римськими пагорбами 🙂

Але спершу на нашому шляху несподівано вигулькнув Колізей:

https://i0.wp.com/www.dropbox.com/s/5p4wmuesq02zq2q/1-blyskitka-colliseum-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Мабуть безглуздо описувати споруду, яка змалечку дивилась на нас своїми арками з усіх італійських поштівок 🙂

https://i2.wp.com/www.dropbox.com/s/ynku2ranbwooufu/2-blyskitka-colliseum-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Масштабами та історією Колізей вражає та насторожує водночас. Щоправда, ще більше він мене мене перелякав натовпами туристів, які виглядають з кожного оглядового майданчика. Зайвих двох годин, щоб відстояти чергу за квитками, у нас не було, тому всередину так і не вдалось потрапити (можливо, наступного разу?)

https://i2.wp.com/www.dropbox.com/s/thv1i391p1gu4ym/3-blyskitka-colliseum-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Далі ми спустились трішки нижче до Форуму, а звідти вигулькнув Вітторіано. Його римляни не дуже люблять – зведений на честь першого короля об’єднаної Італії Віктора Еммануїла II в кінці XIX століття, монумент пістрявіє всіма можливими архітектурними елементами. Тут і колони, і барельєфи, і чувак на коні, а ще могила невідомого солдата та музей Відродження 🙂

https://i0.wp.com/www.dropbox.com/s/qpxabkisq6abrzj/4-blyskitka-vittoriano-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Самі італійці називають Вітторіано “друкарською машинкою” через помпезну колонаду, яку видно з усіх боків. Але є у ньому і великий плюс – тут можна глянути на Рим згори, наче на шмат торта, на якому видніються вишеньки 🙂

https://i2.wp.com/www.dropbox.com/s/1k09uv79l085gyn/5-blyskitka-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Коли блукаєш містом, подекуди зі жвавих вулиць вигулькують величні базиліки – ось тут між будинками сховались куполи Санта Марії Маджоре – однієї з чотирьох основних римських храмів.

https://i2.wp.com/www.dropbox.com/s/6qf210m7rthz4xe/6-blyskitka-colliseum-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Серед помпезних проспектів ховаються і вузесенькі вулички з покрученою бруківкою, куди боязко зазирає сонце:

https://i0.wp.com/www.dropbox.com/s/okxrs5tusm076ju/8-blyskitka-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Поблукавши Палантином та Капітолієм, ми встигли трохи посоловіти від полудневої спеки: якби не численні фонтанчики з питною водою, ми б давно перетворились на дві запечені картоплинки в мундирах 😀 Спрага повела нас до Тібру, і ми якимсь чином забрели на острів Тіберіна, а звідти потапили у римський район Трастевере.

https://i0.wp.com/www.dropbox.com/s/x4hmoewoc9euvj3/7-blyskitka-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-trastevere-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Трастевере (або ж “Затібр’я“, якщо українською 🙂 ) – район вузесеньких середньовічних вуличок на західному березі Тібру, де свого часу селились етруски, сирійці та євреї. Трастевере – то моя римська любов: ні Колізей, ні Ватикан, ні помпезні проспекти та фонтани не закрались в мої спогади так, як це зробили не дуже ошатні, але надзвичайно живі будиночки, порослі виноградом та тратторіями 🙂

До слова про їжу – традиційно (і  дуже стереотипно) мандрівку хотілось почати з піци 🙂 На наше здивування, знайшли ми її лише у п’ятій чи шостій кафешці за рахунком. Так ми і опинились у ‘Enoteca Trastevere’ – хіпстерській винярні з найсмачнішою піцою, яку я пробувала.

https://i1.wp.com/www.dropbox.com/s/6ynvaucapx3mixt/9-blyskitka-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Піца з картоплею і салямі, до речі 🙂

https://scontent-fra3-1.cdninstagram.com/t51.2885-15/e35/13768360_592233890980639_631844582_n.jpg

Стіна навпроти здивувала несподіваним стріт-артом:

https://i1.wp.com/www.dropbox.com/s/xtjdo03j84ufrli/10-blyskitka-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Задоволено погладивши себе по повних животиках, ми ще трішки поблукали Трастевере і натрапили на рожеву Веспу:

https://i2.wp.com/www.dropbox.com/s/22ou3h4bke4px2c/11-blyskitka-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

До речі, скутери і байки у Римі – справа цілком буденна, треба тільки вважати, щоб якась емоційна італійська бабця випадково не переїхала тебе на зебрі (правилами дорожнього руху тут не дуже переймаються).

https://i0.wp.com/www.dropbox.com/s/66bpf0oyxhspbqw/12-blyskitka-trastevere-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Пополудні я задумливо погортала список маршрутів у гугл-картах, які так скурпульозно складала напередодні: усі мої плани пішли шкереберть. Рим зі “спартака” перетворився у “п’яну вишню” – я не смакувала його пластами, а задоволено виколупувала вишні навмання  🙂 Щоб остаточно добити список місць, які треба побачити кожному туристу в Римі, ми вирішили з Трастевере пробігтись до Пантеону та фонтану Треві.

https://i0.wp.com/www.dropbox.com/s/j530y90p7872v0q/13-blyskitka-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Дорогою моєму об’єктиву трапилось чимало красивезних вулиць та фонтанів:

https://i1.wp.com/www.dropbox.com/s/6j06z1esknyzra1/14-blyskitka-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Пантеон виявився обклеєний туристами, наче вулик бджолами. Величезна споруда з майже вугільними стінами потопала у різномовному щебетанні. Години на чергу в нас знову не було (бродили ми тоді вже п’яту годину поспіль під палючим римським сонцем), тому довелось вкотре пробурмотіти “наступного разу” і замиготіти сандалями убік фонтану Треві.

https://i0.wp.com/www.dropbox.com/s/uu033r7rkzxpmxj/15-blyskitka-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

З фонтаном справи були не менш журливі: люди робили селфі зі всіх боків: над водою, у воді, біля води. Протиснутись було важко, тому я безжально відрізала кадром всю основу фонтану, заодно і минаючи туристів:

https://i2.wp.com/www.dropbox.com/s/red2ercnvfhw05e/16-blyskitka-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Після 6 годин та 16 кілометрів намотаних у сорокаградусну спеку мене певно би не втішив навіть Мікеланджело власною персоною 🙂  З маршрутами в гугл мапах було остаточно покінчено, і ми потягли за собою рюкзаки вулицею Via Panisperna, з чого безсоромно гиготіли половину дороги в напрямку вокзалу Т-Е-Е-рміні, де знаходився наш готель.

Далі були ще кілька годин сну, традиційна дієта “піца-паста-вино” та глухі дзвони сусідньої базиліки на світанку. До слова про базиліки – на другий день мандрівки нас чекав купол найбільшої з них – Собору Святого Петра.

https://i2.wp.com/www.dropbox.com/s/koe7pv3dmep9z28/17-blyskitka-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Завдяки гуглу я довідалась, що Собор відчиняє двері о сьомій ранку, а купол – о восьмій. Також знала, що більшість екскурсій починається о дев’ятій, що теоретично давало нам цілу годину без черг, галасу та селфіпалок 🙂 Так і сталось  – знаменита ватиканська площа була порожнісінькою!

Трохи поблукавши колонадою в пошуках каси з квитками, ми наштовхнулась на одного з суворих дядечок з ватиканського сек’юріті. ‘Cover your legs‘ – впевнено буркнув він мені, одягнений у чорний костюм, сорочку та краватку (при +35). ‘Excuse me?’ – розгублено перепитала я, дивлячись на свої звичайні джинсові шорти майже до самих колін. ‘You have to cover your legs.‘ – наполягав дядечко. ‘But.. But I don’t have anything to cover them with!‘ – пробурмотала я у відповідь. За кілька кроків від мене спокійно йшов хлопчина у шортах, значно коротших за мої. Поки сонний мозок думав, чи варто йому починати феміністичну полеміку з працівником Ватикану, дядечко сказав стягнути шорти до самих колін: ‘Pull ’em down!‘ Вчасно зрозумівши, що мій голий задок буде лякати Ватикан значно більше, ніж голі коліна, сеньйор у чорному вказав мені дорогу до кас.

Так я й почовгала на здибанку з Мікеланджело у шортах, які ледь тримались на стегнах, зате добряче закривали коліна. Впевнена, у тогочасному Римі всі тільки так і ходили 🙂

https://i1.wp.com/www.dropbox.com/s/ct7hhifmr9jsndl/18-blyskitka-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Дорога на купол виявилась важкою і довгою: безкінечні сходинки по колу, вгору, такі мацьопі, на які не вміщалась моя не аж така велика нога. Ще там були діагональні східці (чи то пак стіни були під кутом?), від одного погляду на які пітніли долоні (а навколо все викладене слизькою глянцевою плиткою). Кілька хвилин зосередженості – і перед нами був цілісінький Рим!

Колонада площі перед Собором згори нагадувала величезні лещата, за якими на обрії ніжились в ранковому сонці міські шпилі. Подекуди поміж будинками вигулькувала зелень, наче велетенські зарослі броколі 🙂 А серед монументальних Апостольських палаців моє цікаве око помітило групки туристів, до яких наступного дня планували приєднатись і ми  🙂

https://i0.wp.com/www.dropbox.com/s/hd2wux3l2ya5v7m/19-blyskitka-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Згори можна добре розгледіти внутрішні дворики між ватиканськими спорудами та шпилі, які важко помітити серед усього римського архітектурного згромадження. Головне не впустити парасольку від здивування 🙂

https://i1.wp.com/www.dropbox.com/s/yvi46d27kxrur07/20-blyskitka-vatican-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Як на мене, купол вартий окремої мандрівки (про музеї Ватикану я ще розкажу). Спроектований Мікеланджело і споруджений вже після його смерті, він нагадує велетенську, але на диво легку видовжену цибульку (Вікіпедія каже, що то парабола 😀 ). До речі, шатро базиліки є найбільшою консольною цегляною надбудовою у світі і має два склепіння (що пояснює вузесенькі проходи з похиленими стінами).

https://i2.wp.com/www.dropbox.com/s/qp2etiwc1vuoo2b/21-blyskitka-vatican-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Спустившись з купола, ми опинились на досить великому майданчику між вежками та пожежними виходами, з якого видно фігури святих над фасадом собору. Пронизані дротами та металевими опорами, вони скидаються на кам’яних воїнів:

https://i2.wp.com/www.dropbox.com/s/00xaaps8hkmx945/22-blyskitka-vatican-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Майданчик між куполом та фігурами на даху собору є напевно моїм найулюбленішим місцем у Ватикані – тут майже немає людей (більшість одразу поспішає вниз до храму), можна примоститись між вежками, замінити об’єктиви/карти пам’яті, відпочити і осмислити творчу нікчемність власного покоління 😀

https://i2.wp.com/www.dropbox.com/s/6bnardaacffu2td/23-blyskitka-vatican-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Бачите заґратованих комашок під колонадою? Ось там ми й були 🙂

https://i2.wp.com/www.dropbox.com/s/3eluggfubx200hy/24-blyskitka-vatican-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Сам Собор – грандіозне поєднання ренесансної геніальності і таланту. До речі, тут немає надмірної позолоти та розкоші, хоч храм цяцькований скульптурами, барельєфами та мармуром. По праву руку від входу знаходиться Пієта Мікеланджело, схована під куленепробивним склом після того, як у 70х чоловік несповна розуму відрубав молотком їй руку і носа.

https://i1.wp.com/www.dropbox.com/s/06m2ut9q41c7g7q/25-blyskitka-vatican-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

У Римі нам дуже пощастило з небом – замість вигорілого ледь блакитного полотна ми бачили чудові купки хмаринок 🙂

https://i1.wp.com/www.dropbox.com/s/7w9li9pj3ypd5ae/26-blyskitka-vatican-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Попрощавшись з Мікеланджело, ватиканськими сек’юріті та помпезною красою Апостольських палаців, нозі понесли нас через Тібр до Замку Святого Ангела.

https://i0.wp.com/www.dropbox.com/s/bjgff7bye9y00qq/27-blyskitka-vatican-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Сам замок – доволі дивна споруда, схожа на велетенську тортівницю 🙂 Спочатку тут була гробниця, потім замок, резиденція пап, сховище їх цінностей і одночасно в’язниця (прекрасне поєднання). Зараз тут музей. До речі, у XIV столітті на однойменному мості вивішували тіла страчених злочинців. Приблизно у той же час за ініціативою Берніні його прикрасили статуями апостолів та ангелів.

https://i1.wp.com/www.dropbox.com/s/bjn7l8g0vzkfbdx/28-blyskitka-vatican-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

По обіді голод поніс нас у напрямку п’яцци Навона.

https://i2.wp.com/www.dropbox.com/s/yipjphdrkhu8gbc/29-blyskitka-vatican-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Саму барокову площу Навона (впродовж чотирьох століть тут знаходився міський ринок) я Вам не покажу (угу, там теж багато-багато туристів), натомість поділюсь ось такою чудернацькою стіною зелені:

https://i1.wp.com/www.dropbox.com/s/e63kcsl7xfa9tkf/30-blyskitka-vatican-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=666%2C1000&ssl=1

На одній з вуличок ми посмакували пастою з дивним середземноморським мохіто, в якому плавали помідори 🙂

https://i2.wp.com/www.dropbox.com/s/blzgpztk5hb5yrp/31-blyskitka-vatican-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Наступного дня у планах були лише музеї Ватикану та вілла Боргезе, бо спека вперто з’їдала наш запал. Намотувати кілометри нозями по гарячій бруківці було важко, а мозок перенасичився враженнями (наче після кількох годин в Луврі).

Квитки до музеїв ми купили онлайн ще до відпустки – за можливість не стояти кілька годин в черзі до каси доведеться доплатити 4 євро, але воно того варте. Від станції метро Оттавіано до самого входу частенько трапляються багатомовні бариги охочі впихнути квиток чи навіть карту за подвійною ціною, або ж просто показати дорогу і попросити за це євриків “на чай”. Найгірше, що між ними плутаються й волонтери, які залюбки вказують шлях до музеїв чи площі Святого Петра.

Самі музеї – величезні розкішні зали Апостольських палаців, через які тебе несе потужна течія натовпу. Сфокусуватись на деталях за таких умов було важкувато, і поки коханий мене мужньо затуляв від навали селфіпатичків, я фотографувала склепіння 🙂

Ось стеля галереї географічних карт у Папському палаці, задля створення якої у XVI столітті західне крило будівлі збільшили на цілий поверх:

https://i0.wp.com/www.dropbox.com/s/wotink22fldjn7y/32-blyskitka-vatican-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

А тут видно папську тіару і ключі:

https://i1.wp.com/www.dropbox.com/s/hol3hincqza0z8j/33-blyskitka-vatican-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Фрески Франческо Подесті на склепінні зали Непорочного Зачаття (XIX століття):

https://i2.wp.com/www.dropbox.com/s/yqhr72r9debj4wh/34-blyskitka-vatican-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

А це – Рафаель 🙂 Склепіння кімнати Еліодора, однієї з чотирьох кімнат, розписаних Рафаелем на замовлення Папи Юлія ІІ.

https://i0.wp.com/www.dropbox.com/s/nd8p13x6v1qkmax/35-blyskitka-vatican-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Усі шляхи у музеях Ватикану ведуть до Сикстинської капели – єдиного місця, де не можна фотографувати. Хоч деякі розумники намагались зазнимкувати хоч краєць склепіння тихцем, я тихенько закрила об’єктив кришкою і озирнулась, поки мене не зніс натовп. Капела – не надто велике і доволі темне прямокутне приміщення з високими вікнами, де себе почуваєш малесенькою комашкою, нездатною осягнути всю велич побаченого. Тут мені згадалась книга ‘The Agony and the Extasy‘ Ірвінга Стоуна, яку я проковтнула за літні канікули у восьмому класі, а мозком шмигнула гаряча іскорка радості: я туууут! Капела! Мікеланджело! Ботічеллі-Гірландайо-Перуджино-Роселлі! Тісне, задушливе, тьмяне та божественно геніальне Відродження. Мені перехопило подих, а жвавий натовп поніс мене до виходу.

До капели ми випадково повернулись вдруге, блукаючи Бельведером, і наші оченята знову жадібно намагались запам’ятати кожну побачену деталь.

https://i1.wp.com/www.dropbox.com/s/n8qnapcb4l7hn7w/36-blyskitka-vatican-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

Втомлені враженнями (і трохи голодні), ми вирішили трохи відпочити у садах вілли Боргезе, куди поїхали на метро (нозі остаточно здались). Щоправда, у сам музей ми знову не потрапили, бо вже було досить пізно.

https://i2.wp.com/www.dropbox.com/s/x11jh8vah3is9vr/37-blyskitka-vatican-%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-rome-travel-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D1%96-%D1%80%D0%B8%D0%BC-min.jpg?resize=850%2C567&ssl=1

І наостанок трохи блогерської інстаграмності 🙂

https://scontent-waw1-1.cdninstagram.com/t51.2885-15/e35/13827223_1183142438374128_2126334469_n.jpg

Наступного дня нас чекали ТренІталія та неаполітанські пригоди дорогою до Сорренто (про що я розповім у наступному пості) 🙂

Якщо Ви теж зібрались в Рим, то ось що варто пам’ятати:

  • Як дістатись? Ми летіли рейсом Львів-Рим (відносно бюджетні квитки без багажу), також можна летіти з Києва або ж сусідньої Польщі. Прямий рейс є тільки раз на тиждень.
  • Транспорт? Метро курсує частенько, але є постійно переповненим (чи то мені так щастило). Одна поїздка або ж 90 хв під землею коштує 1.50 євро. Нічого підозрілого я не бачила, але торбинки і гаманці варто пильнувати.
  • Ціни? Рим – не дуже дешеве місто, піца обійдеться у 8-12 євро, паста – 10-15, друга страва – 14+. Келих вина -4-5 євро.
  • Музеї? Найкраще запланувати похід у музеї завчасно, і за можливістю купити квитки онлайн (черги величезні).
  • Особливості? Туристичний податок у Римі – 6 євро на особу за добу, якщо Ви плануєте залишитись у Вічному місті на 5 днів (і вже оплатили готель), відкладіть собі додаткових 30 євро.
  • Приємності? У місті дуже багато фонтанчиків з питною водою.

Більше фото та цікавинок можна знайти у моєму інста та сторіночці у ФБ.

До зустрічі 🙂

10 Comments

Add Yours
    • 2
      Natalie V

      Рим чудовий, але вдруге я б туди їхала взимку або восени (спека страшенна)). Ну і за кілька днів все побачити неможливо, треба бути до того готовим))))

  1. 3
    Світлана

    Надзвичайно захопливо написано! прочитала на одному подиху! Якщо почнеш книги писати, я не здивуюсь!

  2. 9
    Julia Dutka

    Для мене це як екскурс в минуле) Була у Римі 6 років тому і обійшла цей же маршрут (не бачу тут Собору святого Павла, який теж дуже крутий, але туристи його не знають). Правда, ми були в листопаді і було не так сонячно і красиво – на купол навіть не полізли, бо дощ лупив такий, що півдня ховались в Музеях Ватикану, благо, потрапили на безкоштовний вхід. правда, їсти піцу у якомусь більш-менш пристойному місці мені не довелось (студентські фінанси все-таки), але кафешки, де її крають з величезних таких “полотнищ” метр на метр – це було щось. а ще морозиво смакувало, як ніколи)

    дякую за ностальжі) і сподіваюсь ще колись катнутись до Італії)

Напишіть відгук