Хоч останнім часом мене повністю охопила макіяжна лихоманка, про догляд я зовсім не забула 🙂 Тож сьогодні ділитимусь з Вами кількома цікавими засобами, які тішили мене майже цілу осінь. А ще писати цей пост мені особливо приємно, бо Cream Dream – моє чудове українське відкриття.
Уперше з маркою я познайомилась влітку, коли в одному з боксиків Liferia натрапила на мініатюрну баночку з гідрофільною олійкою. Спершу я скептично покрутила носом, бо демакіяж оліями – для мене зовсім не те: мій внутрішний серійний вбивця перфекціоніст любить поетапно витирати мейк з очей, вуст та обличчя, а не змішувати все в суцільну чорну кашу. Однак після кількох макіяжних експериментів мої руці таки потягнулись до олійки і – о вау! – вона виявилась чудовою: добре розчинила стійку туш і тональний, але не залишила по собі жирної плівки.
Відтоді Cream Dream стали мені цікавими, і я помандрувала павутиною в пошуках інформації. Виявляється, марка може похвалитись ‘no-nonsense‘ підходом до маркетингу: тут тобі ніяких переконань в чудодійності доглядових продуктів чи магічності трав, зібраних при світлі повного місяця, жодних тверджень про корисність органічної косметики та шкідливість синтетичної. Натомість у своїх засобах Cream Dream намагаються якомога ефективніше поєднати як природні складові, так і високотехнологічні компоненти.
Кілька місяців тому у моїх руцях опинилась коробочка з трьома дуже різними продуктами бренду: ензимним пілінгом, маскою для обличчя та колагеновим огортанням для волосся.
Усі три засоби були дбайливо спаковані у мінімалістичні баночки – нічого особливого в плані дизайну чи функціональності, але усі вони добре закриваються і є зручними в транспортуванні.
Почну мабуть з найбільш нетипового для себе продукту – колагенового огортання з еластином та іланг-ілангом. Нетипового, бо мене не можна назвати вибагливою в плані засобів для волосся: воно доволі гладеньке, пряме і безпроблемне, тому мені цілком достатньо шампуню і часом маски, щоб кінчики взимку не ставали соломою. Єдине, з чим я постійно борюсь, – волосинки жахливо плутаються (особливо під шарфами взику і восени).
Коли я відкрила баночку з мусоподібною речовиною, в ніс вдарив сильний запах іланг-ілангу (якщо маєте чутливість до цієї олійки або ж до запахів в цілому, будь обережні). Коли я ще була жовторотою студенткою, мені дуже хотілось бути кучерявою, тому десь три роки підряд я робила “хімію”: перші дві були легенькими, а от про останню я пошкодувала – ззаду при коренях в мене відпало пасмо волосся. Отак взяло і зламалось 🙂 Тоді я перелякалась, що така ж доля чекатиме решту пасем, і кинулась шукати способи відживлення своєї попаленої соломи. В інтернетних глибинах відкопала інфу, що до шампуню треба додавати 3-5 крапель олії іланг-ілангу при кожному митті, і швиденько побігла за нею в аптеку. Звичайно, кінчики волосся вона не врятувала, зате корені десь за місяць-два стали значно сильнішими і здоровішими. Більше на завивку я не погоджувалась, але іланг-іланг оселився в мой ванній надовго.
Трохи відігнавши спогади, я взялась читати склад: AMINOSENS COLLAGEN 50 (зволожує і зміцнює), еластин (покращує еластичність стержня волосини), фукогель (комплекс, який утворює дихаючу плівку та утримує вологу). Усі складники хороші, тому я чемненько намазюкала волосся від кінчиків до середини голови і всілась чекати 30 хвилин. Коли змила і зі схрещеними пальцями пішла розчісувати заплутані кінчики, дуже здивувалась, бо розчесались вони абсолютно безпроблемно. Відтоді мазюкаюсь маскою раз на тиждень і подумую про баночку більшого об’єму.
Ще один мій фаворит – ензимний пілінг. Я – дуже палкий прихильник кислот, бо вони багато в чому змінили мою шкіру. А от ензими були для мене загадкою, поки не спробувала цей блакитний (угу, він голубенький в баночці) гель. Діє він досить цікаво: фермент папаїн (саме він дає продукту солодкаво-фруктовий запах) “з’їдає” з поверхні шкіри мертві клітини, не зачіпаючи живеньких. Саме тому ензимний пілінг є дещо безпечнішим і м’якшим за кислоти. Крім того, він не робить шкіру більш чутливою до сонця.
Цей синій ензимний красень став моїм осіннім маст-хевом: двічі на тиждень я щедро мазюкала його на личко перед тим, як піти в душ, і змивала після нього. Тепло робило свою справу і вже за два тижні шкіра позбулась будь-яких натяків на лущення і сухість. Жодної негативної реакції у мене не було (навіть пощипування чи почервоніння, як то часто буває з кислотами), тому, думаю, пілінг підійде навіть чутливій та сухій шкірі.
І наостанок розповім про засіб, який мені не підійшов – Аюрведичну маску для зволоження та живлення.
Моя шкіра належить до комбінованого типу і часом страждає від зневоднення (привіт, центральне опалення), тому я не цураюсь використовувати у догляді олійки. Ця маска містить в собі величезний мікс корисних масел: тут і ши, і авокадо, і зародки пшениці, і навіть коктейль з екстрактів та антиоксидантів.
Але єдине, що мене насторожило, – запашка. Хоч вона й не штучна, настільки ароматний мікс ефірних олій дуже бентежив мої ніздрі. Крім того, шкіра не змогла “з’їсти” таку кількість олійок (хоч і корисних) – маска майже не всотувалась.
Думаю, для сухої шкіри вона підійде значно краще (якщо не боїтесь ефірних олій).
До речі, усі продукти містять детальну інструкцію з складниками та терміном зберігання (у більшості випадків це – до трьох місяців).
Зізнаюсь, сайт Cream Dream мене манить далі: дуже хочу спробувати їх продукти з кислотами та сироватки. До речі, там ще можна знайти окремі компоненти для власних б’юті-екпериментів.
Загалом, Cream Dream дуже приємно здивував – запах іланг-ілангу досі ходить за мною 🙂 А чи пробували Ви щось з їх засобів?
Продукти люб’язно надані брендом для незалежного тестування